Найважливіше після прийняття рішення про встановлення зубних імплантатів — до імплантації повинні бути готові і лікар, і пацієнт.
Лікар повинен знати все про стан здоров’я пацієнта, а пацієнт повинен бути морально і фізично готовим до проведення імплантації.
Обстеження стану зубів і кісткової тканини
Проводяться різні варіанти рентгенографії, комп’ютерної томографії та інших додаткових методів дослідження, що дозволяють оцінити стан зубощелепної системи. Саме це є відправною точкою для подальшого планування імплантації. Крім обстеження зубощелепної системи може знадобитися обстеження інших органів і систем для подальшого лікування у період до імплантації зубів.
Підготовка порожнини рота до встановлення імплантату
Лікування карієсу зубів
Карієс вимагає обов’язкового лікування перед імплантацією. Якщо ж карієс глибокий і ускладнений, то знадобиться пломбування кореневих каналів до рівня апікального отвору (до кінця кореня зуба). При неефективності терапевтичних заходів рекомендується хірургічне лікування. Йдеться про резекцію верхівки кореня зуба і видалення гранульом у разі їх наявності.
Лікування періодонтиту
При виявленні періодонтиту (запаленні навколозубного простору) проводиться терапевтичне, а іноді і хірургічне лікування під’ясенних зубних відкладень з обробкою зубоясенних кишень.
Лікування пародонтиту і пародонтозу
Виражений пародонтит і пародонтоз відносять до протипоказань до імплантації, тому перед імплантацією необхідно спробувати підлікувати тканини, що оточують зуб. Якщо підготовка до імплантації виявиться неефективною, то установка імплантату буде безуспішною.
Ортопедична підготовка порожнини рота
Цей етап може знадобитися у разі виявлення протезів чи інших ортопедичних конструкцій, які вимагають заміни. Краще цю заміну здійснити до встановлення імплантату. Крім того, необхідно врахувати сумісність матеріалів, щоб уникнути утворення гальванічних елементів від використання різних металів.
Наприклад, якщо у роті будуть присутні одночасно нікельовані металеві вироби і титановий імплантат, то виникнуть електрохімічні потенціали, які приведуть до корозії. Саме тому бажано використовувати метали, які мають схожі властивості.
Гігієна порожнини рота перед імплантацією
Якщо пацієнт не хоче або не може дотримуватися правил гігієни порожнини рота, то це є офіційною підставою для відмови від імплантації і встановлення незнімних ортопедичних конструкцій. У цьому випадку протоколи лікування рекомендують встановлення знімних протезів.
У процесі підготовки до імплантації відбувається відсіювання пацієнтів, яким рекомендована не імплантація, а класичні методи ортопедичної допомоги. Так, в соціальному плані імплантація протипоказана тим, хто недбало ставиться до свого здоров’я, а також тим, хто має деякі шкідливі звички (паління), зловживає кавою (надлишок кави порушує співвідношення кальцію і фосфору до крові). Не завжди можна проводити імплантацію особам з важкою фізичною працею. Дивно, але факт, при надмірних фізичних зусиллях, рефлекторно, сильно змикаються зуби, що може привести до виходу з ладу імплантату.
Як вибрати зубний імплантат?
Вибір тієї чи іншої конструкції зубного імплантату найбільш часто залежить від характеру дефекту зубного ряду, а також висоти і ширини кісткової тканини щелепи. А успішність імплантації, в свою чергу, залежить не тільки від матеріалів і техніки хірургічної операції. Вона істотно залежить від етапу підготовки до імплантації і вже потім від виконання рекомендацій стоматолога по користуванню імплантатом.
Більшість присутніх на ринку імплантантів виготовлено з титанових сплавів, в яких вміст чистого титану перевищує 99%. У деяких дорогих моделях використовується також оксид цирконію. Різниця між продукцією бюджетного і преміум класу полягає у чистоті і якості використовуваних сплавів. У дешевих сплавах можуть бути присутні сторонні домішки, що знижують довговічність і ускладнюють процес «вростання» імплантату в кісткову тканину.
Якісний матеріал, з якого виготовлені дорогі моделі дуже довговічний, він буде служити кілька десятків років. Для поліпшення процесу імплантації, деякі виробники застосовують спеціальну додаткову обробку поверхні імплантату, наносять спеціальні напилення і створюють пористу поверхню. Звичайно, така обробка позначається на ціні кінцевої продукції.
Застосовувані моделі відрізняються геометричною формою і конструкційно, що зумовлює специфіку їх застосування в клінічній практиці. Найбільш поширений вид імплантату складається з трьох частин: верхньої частини, яка при встановленні виступає над яснами, штифта з різьбленням для закріплення в кістковій тканині і сполучної «шийки» між ними.
Деякі моделі оснащені штифтом з різною різьбою, для кріплення в кісткову тканину з різною пошаровою щільністю. Після установки імплантату зверху до нього прикріплюється коронка або протез.
Звичайно, визначати, яку модель імплантату використовувати, повинен професійний лікар виходячи з конкретної ситуації.
