Одна з наших київських клінік розташована в затишному, тихому місці, в самому серці столиці, але без зайвої метушні та шуму.
Крім духу шляхетної старовини, на вулиці Обсерваторній є якесь відчуття мрійливості, тому що саме тут можна дивитися на безкрайнє небо і міркувати, чи не єдині ми у Всесвіті…
Як відомо саме в честь астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яку будували в 1841-1845 роках, вулиця і отримала свою назву в середині XIX століття. Спочатку вона називалася Обсерваторним провулком.
За часів Київської Русі ця місцевість була частиною торгово-ремісничого посаду Копирів кінець. Згідно з літописом вона була частиною Щекавицьких пагорбів, тому деякі історики припускають, що літописна Щекавиця — той самий пагорб, на якому стоїть обсерваторія і нібито саме тут в 912 році був похований Київський князь Олег.
Інтенсивне заселення Лук’янівки, Кудрявця і, зокрема, Обсерваторної вулиці почалося в 1845 році після катастрофічної зливи на Подолі. У 1930-х роках на Обсерваторній вулиці була побудована низка будівель у стилі конструктивізму.
Київська обсерваторія — одна з найстаріших університетських обсерваторій в Україні, — їй більше 150 років. При обсерваторії створено музей, який можна відвідати щоб переглянути колекцію старовинних астрономічних приладів, а також помилуватися зоряним небом в телескоп.
Рішення про створення Київської обсерваторії було прийнято в період організації університету Святого Володимира (нині університет ім. Тараса Шевченка). Місцевість, обрана для побудови, в ті часи була передмістям Києва, а гора, на якій розмістилася обсерваторія, була всього на 15 метрів нижче найвищої точки Києва. Будівництво обсерваторії, за проектом Вікентія Беретті, завершилося взимку 1845 року. Ділянка площею 3 гектари була обсаджена по периметру деревами, які служили додатковим бар’єром від міського пилу і освітлення, що заважали астрономічним спостереженням.
При будівництві вежі додаткового телескопа в 1860 році були знайдені останки поховання якогось вельможі. Існує версія, що це була могила знаменитого князя Олега, тому місцевість на якій знаходиться обсерваторія іноді називають Олеговою горою.
З появою у Києві обсерваторії була створена і служба точного часу. Один раз на тиждень, щовівторка, київські годинникарі приходили в обсерваторію щоб звірити свої годинники з астрономічними, поправку для яких визначали попередньо вночі по спеціальним тимчасовим зіркам.
1920-х обсерваторія була оснащена радіоприймачем, після чого уточнювати час стали не за допомогою астрономічних вимірів, а за допомогою прийому радіосигналів, які передавалися службами точного часу.
Астрономічне обладнання для київської обсерваторії замовляли в Петербурзі та Європі. Меридіанне коло (прилад, призначений для визначення координат зірок), привезене з Німеччини в 1873 році, виявилося настільки якісним, що розпочаті на ньому в ті далекі часи вимірювання тривали (з періодичною його модернізацією) аж до 1996 року. Зараз цей прилад знаходиться в робочому стані і є прикрасою обсерваторного музею. Перший механічний прилад — хронограф Гіппа, який записував моменти часу на паперову стрічку, з’явився в обсерваторії в 1897 році.
У 1897 році почалося видання «Аналів київської обсерваторії» французькою мовою, що сприяло зміцненню престижу обсерваторії.
У радянські часи не обійшов стороною обсерваторію терор сталінських репресій — керівника її геофізичного відділу у 1937 році звинуватили у шпигунстві і розстріляли. Директору ж обсерваторії довелося звільнитися і виїхати з Києва, щоб уникнути такої ж страшної долі.
У перші дні Другої Світової війни фахівці ще намагалися вести наукову роботу — в журналі спостережень збереглися записи за 25 і 29 червня 1941 року, у ці дні Київ уже бомбардували. Незабаром було прийнято рішення евакуювати обсерваторію — найбільш цінне обладнання відправили баржею в Дніпропетровськ, а звідти поїздом до Уфи. Повернулася обсерваторія назад у звільнений Київ навесні 1944 року. На щастя вибухи і обстріл не пошкодили будівлі, хоча за розповідями місцевих мешканців, після війни на території обсерваторії ще довго знаходили снаряди, патрони і міни.
У наш час з розвитком інформаційних технологій, багато інструментів перестали використовуватися і стали експонатами музею обсерваторії. В обсерваторії читають лекції і проводять нічні екскурсії — кожен бажаючий може подивитися в телескоп на Місяць, Марс і навіть комети.
